Suchergebnisse

After the proclamation of Ukraine's independence in 1991, local self-government in Ukraine is not regulatedseparately for such administrative-territorial units as cities (exceptions are cities with a special status). Most authorsonly state this fact, but do not make constructive suggestions aimed at improving the situation.The purpose of the article is to consider and analyze the modern laws of Ukraine, which implemented the legalregulation of local self-government in the cities of Ukraine.The study of the laws of Ukraine regulating local self-government gave grounds to note that the peculiarities of localself-government in cities are fragmented in the Law "On Local Self-Government in Ukraine", Electoral Code and arecompletely absent in such important laws-sources of municipal law as Law "On Voluntary Association of TerritorialCommunities", "On the Status of Deputies of Local Councils". Regarding the latest act, the following directionsof amendments aimed at differentiating the status of deputies of local councils of rural and urban settlements areproposed: differences in the rights and responsibilities of deputies of local councils and taking into account differentquantitative composition of local councils (depending on the number of members); accordingly – more or less complexinternal structure of local councils, their executive bodies.It is noted that with the adoption on February 5, 2015 of the Law "On Voluntary Association of TerritorialCommunities" at the present stage of municipal reform began to follow the trend of refusing to unify local governmentin urban and rural areas (in connection with the introduction of the institute of elders). Proposals for amendments toArt. 7 of this Law "Preparation of decisions on voluntary association of territorial communities" and on supplementingArt. 8 "Formation of a united territorial community" paragraph 1-1 in the proposed wording. ; Після проголошення незалежності України в 1991 р. місцеве самоврядування в Україні саме для таких адмі-ністративно-територіальних одиниць, як міста, не регламентується окремо (виключеннями є міста з особливимстатусом). Більшість авторів тільки констатує цей факт, але не висуває конструктивних пропозицій, спрямова-них на покращення ситуації.Метою статті є розглянути й проаналізувати сучасні закони України, в яких здійснено нормативно-правовурегламентацію місцевого самоврядування в містах України.Дослідження законів України, що регламентують місцеве самоврядування, надало підстави зазначити, щоособливості місцевого самоврядування в містах фрагментарно закріплені в Законі «Про місцеве самоврядуван-ня в Україні», Виборчому кодексі й повністю відсутні в таких важливих законах-джерелах муніципального пра-ва, як Закон «Про добровільне об'єднання територіальних громад», «Про статус депутатів місцевих рад». Щодоостаннього акту, запропоновано такі напрями внесення змін, спрямованих на диференціацію статусу депутатівмісцевих рад сільських і міських населених пунктів: наявність відмінностей у правах та обов'язках депутатівмісцевих рад і врахування різного кількісного складу місцевих рад (залежить від кількості членів територіальнихгромад) і, відповідно, більш або менш складної внутрішньої структури місцевих рад, їхніх виконавчих органів.Зазначено, що з прийняттям 5 лютого 2015 р. Закону «Про добровільне об'єднання територіальних громад»на сучасному етапі муніципальної реформи почала простежуватись тенденція щодо відмови від уніфікації місце-вого самоврядування в міських і сільських населених пунктах (у зв'язку з введенням інституту старост). Сфор-мульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ст. 7 Закону «Підготовка рішень щодо добровільногооб'єднання територіальних громад» і щодо доповнення ст. 8 «Утворення об'єднаної територіальної громади»пунктом 1-1 у запропонованій редакції.

The President of Ukraine emphasized that the next stage of the municipal reform in Ukraine, aimed at its final completion, will take a prominent place in his activities. After all, this reform has been going on since Ukraine's declaration of independence, and therefore needs to be completed as soon as possible. Accordingly, scientific developments in this area are urgent, which will help to find new ideas for completing the reform and to increase the effectiveness of law-making in the relevant field.The long duration of municipal reform in Ukraine has led to close attention to its major stages by a significant number of scholars. However, the conclusions and suggestions of these authors on the analyzed issue lacked systematicity; they analyzed only some aspects of the problem. Therefore, it is advisable to continue research in this area.The purpose of the article is to analyze the Ukrainian experience of lawmaking with respect to statutes of territorial communities in the context of European municipal standards.The statute of a territorial community of a city is a by-law normative-legal act adopted by the city council in order to take into account the historical, national-cultural, socio-economic and other features of city self-government and to regulate the collective participation of members of the territorial community in its implementation. To call the statutes of territorial communities of cities "urban constitutions", as is often the case in literature, is hardly true. The constitution of Ukraine and the statutes of territorial communities of Ukrainian cities have such common features of a formal nature as legal technique and thesaurus, as well as the absence of a procedure for their elaboration and adoption by the normative acts. Most of the formal signs of the statutes of territorial communities of cities do not coincide with the formal features of the Basic Law, including obligatory availability, the need for state registration, the highest legal force and ability to act as a basis for further rulemaking, direct action, stability. It is hardly possible to respect the statute of the territorial community of the city by the "city constitution" in the light of current European municipal standards. ; У статті аргументовано, що статут територіальної громади міста – це підзаконний нормативно-правовий акт, що ухвалюється міською радою для врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей міського самоврядування й регламентації колективної участі членів територіальної громади у його здійсненні. Зроблено висновок, що іменувати статути територіальних громад міст «міськими конституціями», як це часто трапляється в літературі, навряд чи справедливо. Конституція України та статути територіальних громад українських міст мають такі спільні ознаки формального характеру, як юридична техніка та тезаурус, а також відсутність закріпленого нормативними актами порядку їхньої розробки та ухвалення. Більшість формальних ознак статутів територіальних громад міст не збігається з формальними ознаками Основного закону, зокрема обов'язковість наявності, необхідність державної реєстрації, найвища юридична сила та здатність виступати фундаментом для подальшої нормотворчості, пряма дія, стабільність. Уважати статут територіальної громади міста «міською конституцією» навряд чи можливо з урахуванням сучасних європейських муніципальних стандартів.